Петля і Куля: Суд переніс засідання щодо розгляду скарги на ареш...

Петля і Куля: Суд переніс засідання щодо розгляду скарги на ареш...: Суд переніс засідання щодо розгляду скарги на арешт Єфремова - Google Документи : Суд переніс засідання щодо розгляду скарги на арешт Єфре...

Еще раз о радиоактивном пепле

Еще раз о радиоактивном пепле

Я тут почитал интервью Сыроид...да, той самой которая консультирует Семенченко по юридическим вопросам как ему не загреметь в тюрягу. Так вот, я не дочитал интервью. Потому что это просто пздц.

Чорні Троянди

Чорні Троянди

Європа і скромна чарівність путінізму

АВТОРАртемій Троїцькийжурналіст

Погані новини з Росії - це не новини. Поряд з нафтою і газом, брудними грошима і корупцією, а також красивими дівчатами, погані новини - одна з головних статей російського експорту. Все, від падаючих ракет до скандальних законів, від політичних вбивств до військових провокацій, стало звичним асортиментом новинного конвеєра зі Сходу. Це сумно. Але ще сумніше те, що Захід, зовсім недавно відносно благополучний, останнім часом став Росію стрімко наздоганяти за частиною негативної інформації! У центрі європейської паніки, природно, терористичні атаки і битва навколо мігрантів. Але цим тривожна порядок денний не обмежується, і деякі її риси мають пряме відношення до того, що відбувається в Росії. Нещодавно був я на одній гуманітарної конференції в Братиславі і брав участь там в сесії, присвяченій шкідливому впливу телевізійної та іншої пропаганди на уми росіян. Експерти приводили різні цифри і висували різні версії, але зводилися вони все приблизно до одного: майстри психотропної війни намацали у більшості російських вразливі точки, психологічні травми, імперські синдроми, комплекси всілякої неповноцінності та інші духовні скріпи (за висловом Путіна), роз'ятрити які їх можна перетворити в емоційно заряджене і некритично налаштоване агресивне стадо. Це занадто легкий відповідь. Мій виступ прозвучало (як завжди) дисонансом: я закликав зарубіжних колег залишити в спокої нещасний зомбований російський народ і спрямувати погляди на ситуацію в країнах європейської демократії. Де теж є, від чого засумувати. Відразу наголошу, що моя аргументація не має нічого спільного зі звичною кремлівської демагогією типу «а у вас не краще» або «а ви подивіться, що Америка робить!» Отже, в Європі немає ні масованого впливу десятка телеканалів, які в проміжках між поп- шоу і серіалами ввинчивают громадянам в мозок культ особистості «національного лідера»; ні шкіл і університетів, де регулярно проходять «уроки патріотизму»; ні пропаганди мілітаризму і експансії; ні горезвісних «імперських комплексів». І, не дивлячись на відсутність всього цього, Путін в Європі досить популярний! І не тільки серед радикалів, які втомилися від демократії і доброго життя, і геїв, вражений накоченим торсом - в фан-клуб входять і інтелектуали, і політики. Прикладів тому досить багато; можливо, найяскравіший - французький «Національний Фронт» Марін Ле Пен, партія, частково фінансується Кремлем (визнаний факт) і набирає значні відсотки на виборах. Якщо ви думаєте, що в обоймі, за традицією, тільки крайні праві, то ви помиляєтеся: новий лідер англійських лейбористів Джеремі Корбін постійно світиться на телеканалі Russia Today і про російську політику говорить «з розумінням». Є і один просто шокуючий прецендент: в центрі Європи - більш того, в Євросоюзі - є ціла країна, політика і державний устрій якої відрізняються від нинішньої Росії, хіба що, меншими масштабами. Називається Угорщина. (Я був там минулої осені, спілкувався з колегами, і до сих пір під враженням). Прем'єр Орбан грає настільки ж монументальну роль, що і президент в Росії; партія ФІДЕС - ті ж слухняні «Єдинороси»; на виборах шансів у опозиції немає - все схвачено знизу доверху; в ідеології домінують націоналізм і релігія. Зі свободою мас-медіа ситуація навіть гірша, ніж в РФ: скажімо, жодного політично незалежного телеканалу на зразок нашого «Дождя» в Угорщині і в помині немає! А головна опозиція Віктору Орбану - НЕ рожеві комуністи, соціал-демократи чи ліберали, як в Росії - а відверто фашистська партія «Йоббік». (Теж, за чутками, на утриманні у Москви). Повний морок. І мимоволі виникає зовсім неполіткоректний питання: якщо брюссельська Єврократія нічого не може вдіяти навіть зі «своєї» Угорщиною - то наскільки реалістично їй вплинути на Росію?

Слабкість Європи - головна підживлення популярності путінізму. Спілкуючись з таксистами - найдоступнішим і безпосереднім vox populi - в десятці європейських столиць, я стикався з різними оцінками російської політики; здебільшого - негативними. Але в кінці звичайно слідував доважок: зате ваш Путін - рішучий мужик, не те що наші слабаки! Я не вважаю Путіна крутим хлопцем, але з оцінкою «слабаків» схильний погодитися.Можливо, час Черчілля і Де Голля минуло, і нинішня структура Євросоюзу не дає розгулятися сильним особистостям. Але виклики, з якими тепер стикається континент - економіка, мігранти, націоналізм, агресія - не менше серйозні, ніж в розпал ХХ століття, а реакція млява, уповільнена, роз'єднаність ... Відчуваючи проблеми на своїй шкурі і бачачи неадекватну тактику своїх держав і Євро-центру , люди мимоволі схиляються в сторону простих і жорстких рішень - авторитаризму. А політики, відповідно, популізму. Привид «крутого хлопця» бродить по Європі. Раз вже я взявся міркувати на тему причин популярності путінізму в нашій частині світу, то оголошу весь список. Наступний пункт: антиамериканізм. Скажу чесно: це явище мені не до кінця зрозуміло, але воно існує - факт! У Росії, де ненависть до злодійським Сполученим Штатам стала практично чимось на зразок національної ідеї, на це працює вся машина пропаганди. Плюс поразки в холодній війні, плюс комплекси сдувшійся наддержави - ​​коротше, зрозуміло ... Але при чому тут Європа, якій США ніколи не зробили нічого поганого, а деякі країни (зокрема, Францію - чемпіонку з ненависті до Дяді Сему) навіть від фашистської окупації звільнили ?? Звичайно, світових жандармів (як і жандармів взагалі) ніхто особливо не любить. До того ж Америка - особливо за часів Буша-молодшого - дала достатньо приводів для жорстокої критики. Але все-таки - не до такої ж міри, щоб любити Путіна тільки за те, що він «протистоїть Штатам»! А я з такою позицією стикався досить часто - особливо серед лівих. У цього явища, дивного самого по собі, є ще більш дивний апендикс - конспірологія. Я маю на увазі розмови про «глобальний американський змову», «світовий уряд" і так далі, аж до призабутих, але вічних масонів. Я завжди вважав, що всі ці теорії мають успіх тільки у людей психічно хворих або розумово відсталих, проте небувалий успіх такого роду страшилок останнім часом наводить на думки про те, що нинішній zeitgeist ефективно стирає межі між ідіотизмом і нормою. Російські умільці, до речі, користуються цим щосили, і не тільки всередині країни: у телеканалу RT конспірологія і казкові викриття місцевих фріків - головний козир всього мовлення. Третій моторчик путінізму в Європі - так звані «традиційні цінності». Тут, як раз, все гранично ясно: багато європейців, особливо в католицьких країнах, перелякані і роздратовані нинішніми мутаціями в галузі сім'ї та шлюбу - вирівнюванням прав гомосексуалістів і настанням фемінізму . Російська влада докладає великих зусиль, щоб ці протестні настрої (як, втім, і будь-які протестні настрої в Європі) благословити і посилити. На що, зокрема, була спрямована і місія патріарха Кирила в Гавані, де російська багатій і аргентинський аскет легко порозумілися на предмет абортів і гей-шлюбів. Цинічною (хоча мені, як агностику, це представляється і забавним теж) стороною справи є те, що Росія, котра рветься в авангард духовності - країна, строго кажучи, не релігійна і не християнська. Віра більшості людей - показна, а церква - інструмент політики і бізнесу. Нарешті, четверта тема, з першими трьома тісно пов'язана - націоналізм і ксенофобія. Це зараз дуже популярний предмет, настільки ж гарячий, наскільки і складний. Копати глибоко і сипати сіль на європейські рани я не буду і обмежуся одним приватним аспектом: роль російської політики в європейській драмі з мігрантами та біженцями. Для початку скажу банальну річ: вуха московських спецслужб і «агентів впливу» помітні майже у всіх «протестних» рухах, що розгойдують скриплячу європейську човен. Основний упор робиться на Німеччину і Ангелу Меркель - найсильнішу і незручну для Путіна європейську країну і її лідера.Я не конспіролог і далекий від думки про те, що PEGIDA або UKIP були створені ФСБ - але сумнівів в тому, що Кремль надає подібним організаціям посильну моральну (як у випадку з «дівчинкою Лізою») і матеріальну підтримку немає ні найменших. Але це, як то кажуть, дрібниці. Є у історії з біженцями та інша, набагато більш темна, сторона. Коли російські СУ почали бомбити Сирію, виправдання цієї операції звучали дивно і непереконливо: боротьба з ісламськими фанатиками (яких майже не чіпають); підтримка Асада (навіщо? з почуття особистої симпатії?); щоб підняти ціни на нафту (якщо і була така задача, то не впоралися); випробувати нову зброю (і через це починати війну ?!); знову подружитися з Америкою (поки виходить навпаки) ... Я можу помилятися, але, на мою, як то кажуть, скромну думку, неохайні й не виключають цивільні об'єкти бомбардування Сирії мають однієї зі своїх недекларованих цілей всемірне збільшення потоку біженців (що реально відбувається! ) і подальшу дестабілізацію становища в Європі. Дуже неприємно, гранично аморально і абсолютно логічно. Чим відповість Євросоюз? Рецепти давати не беруся - це не в моїй компетенції, та й не моя справа. З великою часткою впевненості можу припустити, що Путін скоро згине, а якщо навіть і не згине, то зовнішня політика Росії в будь-якому випадку помітно зміниться - економіка змусить. Але проблеми континенту і Євросоюзу залишаться, і вирішувати їх треба тільки самим європейцям. Тому що «привид путінізму», що бродить по Європі - це не причина протиріч і конфліктів, а всього лише їх індикатор.

Мордор перекидує сили на Донбас

СММ менеджер - пропоную роботу

Экономика от Пророка: СПИСОК ПОРОШЕНКО НА КОНЕЦ 2015 ГОДА

Экономика от Пророка: СПИСОК ПОРОШЕНКО НА КОНЕЦ 2015 ГОДА: Я был категорически против того, чтобы Порошенко - с его нелицеприятной биографией - стал новым президентом Украины после свержения ...

Розпад Мордору незворотній

Опубліковано Бойкот России 4 січня 2016 р.

05.11.15 10:00

 ІГОР МАЗУР (ТОПОЛЯ): "КОЛИ ЯРОШ ХОДИВ ДО ЯНУКОВИЧА, КАРПЮК ТРИМАВ ЗАРУЧНИКІВ-ЕСБЕУШНИКІВ"

Про те, скільки українців воювали в Чечні без Яценюка, чому російські спецслужби схопили Карпюка та Клиха і про що говорили Ярош та Янукович напередодні перемоги революції.

Ігор Мазур (Тополя) не потребує рекомендацій для тих, хто цікавився вітчизняною політикою у дев'яностих роках: яскравий представник ультраправих, він воював у Чечні (на боці дудаєвців) і Абхазії (на боці грузинів), очолював Київську організацію УНСО, сидів у в'язниці за заворушення ще проти президента Кучми, а в 2008 році, як він тоді сам говорив авторові цих рядків, лише через короткотривалість тодішної російсько-грузинської війни не встиг взяти участь і в цьому збройному конфлікті.



Не дивно, що зараз Тополя теж на фронті - командир роти в одному з батальйонів під Маріуполем. У жовтні, щоправда, він повернувся у тил - брати участь у місцевих виборах (Ігор претендує на крісло мера в одному з міст-супутників столиці). Але Цензор.НЕТ говорив з "ветераном" націоналістичного руху не так про сьогоднішні війну та політику, як про більш давні події.

Зокрема, Мазур добре знав таких осіб, як покійний нині Олександр Музичко (Білий), а також Микола Карпюк та Станіслав Клих, яких у Росії зараз судять за нібито участь у Чеченській війні; він воював у тому самому підрозділі, де нібито був Арсеній Яценюк; а в часи Революції гідності мав можливість зблизька спостерігати злет "Правого сектора".

ЯКБИ САШКО БІЛИЙ БУВ ЖИВИЙ, КОМАНДУВАВ БИ БАТАЛЬЙОНОМ

- Ігорю, ти - доброволець…

- Ну, так. Хоча жінці я сказав був, що мене мобілізували. Але жінки в нас розумні (сміється), був скандал. Я ж батько трьох дітей, чотири рази ламана рука, в тюрмі колись перехворів на туберкульоз, - ніхто б мене не мобілізував… Тепер вона дітям розказує, що я на якійсь там роботі. Не каже, що на фронті, щоб діти не нервувалися.

- При цьому твій батальйон - у структурі Міноборони?

- Так. Влітку минулого року пройшли бойове злагодження і з жовтня 2014 року в зоні АТО.

- Просто на Майдані ти й чимало інших УНСОвців тісно співпрацювали з "Правим сектором", а ПС же створив згодом власний добровольчий корпус…

- Коли вже вбили Сашка Музичка (Білого), у нас, незалежно від цього, пішли певні розходження з Ярошем та іншими. Ми не розуміли деяких їхніх зобов'язань перед Коломойським, Наливайченком, ще чогось… До того ж, статус добровольців давав мало гарантій, що хлопці отримають державну допомогу в разі поранення абощо. Та й у принципі ми вважали, що слід намагатися об'єднувати, а не роз'єднувати. А стан армії зобов'язував і робити її більш боєздатною і патріотичною.

Думаю, якби Сашко був живий, існував би батальйон під його командуванням. Він мені про це говорив ще ранньої весни, після перемоги Майдану, на початку березня, коли вже виникла кримська тема. Він десь по Волині почав на це збирати гроші й людей… За це його, гадаю, й "завалили", а "ображений" прокурор - лише привід.

Хоча б питання бурштину. Саня чудово розумів, що міліція цим не займатиметься, бо міліція сама мала від того частку. Тому він просто дав зрозуміти: війна на порозі, а ви далі хочете бурштин мити? Ну що ж, я вас силою тягти на війну не буду, але ви маєте давати на батальйон, на те, щоб хлопців вдягти, взути, озброїти й усе таке інше.

Тут є нюанс. Поки кращі з кращих були там, де бився пульс - тобто на Майдані - то хтось продовжував заробляти "бабло". Паразитували, створювали якісь фонди, ці фонди обростали власністю. Відповідно, Сашка, який взяв їх за горло, зразу записали в "чорний список".

Звісно, можна кидати купу версій, кому була найвигідніша його смерть. У кожному разі, відправляти 30 спецназівців на затримання людини, яка кожного дня спокійно ходила по Рівному, до різних владних кабінетів - це дивно. До речі, він же й близько не знав, що в розшуку. Бо у розшуку він опинився, мабуть, за годину до своєї смерті.

- Чи правда, що легендарний автомат Музичка був законно зареєстрований?

- Автомат його - це був перероблений автомат, із якого не можна стріляти чергами. Цей автомат був зареєстрований. У нього ще й пістолет був, теж зареєстрований. Він загинув 25 березня. А цей автомат був у нього зареєстрований кількома тижнями раніше. Кожен місцевий міліціонер про це знав.

- Що стосується Миколи Карпюка і Станіслава Клиха, схоплених російськими спецслужбами, - як ти гадаєш, це була одна спецоперація, чи різні?

- Там непроста передісторія. Не так давно в Росії вийшла стаття, де говорилося, нібито УНСО після анексії Криму готувала терористичні акти на російській території. Мене там теж звинувачують. І я думаю, що хапати українців вони стали в першу чергу тому, що треба було показати, ніби такі "терористи" дійсно існують.

У цьому контексті Клиха могли схопити, аби мати "запасний варіант". Раптом Карпюк помер би під час "роботи" з ним в ув'язненні? Ми ж чули, як із ним там "працювали". А він має проблеми зі здоров'ям, якось, пригадую, й на Майдані йому серце прихопило… Або, скажімо, він відмовлявся б говорити те, що від нього вимагали. На такий випадок ФСБ було зацікавлене мати в заручниках ще когось. Тоді можна на кожного окремо тиснути: ось ти не зізнаєшся, а такий-то вже зізнався, нібито.

Стас належав до тієї групи, яка була колись з Едіком Коваленком…

- Це той, кого ще за Кучми звинувачували в роботі на владу й розколі УНА-УНСО під час протестних акцій початку двотисячних?

- Так. Едіка нам заслали, і він працював на Адміністрацію Кучми. Це було після арештів, і тим нашим, хто був на волі здавалось, що це допоможе нас витягнути з-за грат (у грудні 2002 року 16 членів УНА-УНСО, включаючи тодішнього лідера цього руху Андрія Шкіля та голову Київської організації Ігоря Мазура, засудили на терміни від 2 до 4 років за участь в акції "Україна без Кучми" і сутичках з міліцією, що стались у Києві 9 березня 2001 року. - Авт.). Ось до цієї групи входив Стас.

- А Карпюк?

- Микола деякий час був на підписці, але потім почалася акція "Повстань, Україно!", і він став зустрічатися з Тимошенко, з іншими - звісно, без погодження з Едіком. І його "запакували" до нас в Лук'янівське СІЗО, а потім засудили на 3 роки.

КАРПЮК ПОВІРИВ СВОЄМУ КУМОВІ - Й ПОПАВСЯ

- Повернімося до більш нещодавніх подій. Сьогодні і Клих, і Карпюк - заручники в руках Росії…

- Я б не ставив їх на один рівень. Клих завжди був за цю "слов'янську єдність", мав певні зв'язки з російськими правими, там, з баркашовцями… Робити з Клиха борця проти росіян в Чечні - це абсурд. У нього такий підхід був до чеченців, що він швидше б за росіян там воював.

Тож про нещодавні події. Ще під час Майдану була інформація, що російські спецслужби хочуть вихопити пару чоловік з "Самооборони", з "Правого сектору", з УНСО, щоб влаштувати показовий судовий процес. Тоді цього не сталося. Але, мені здається, Микола Карпюк взимку, під час революції, з якихось причин відчув себе вправі вирішувати серйозні питання.

У січні, коли почалася стрільба і перші вбивства майданівців, він зустрічався з високими чинами з СБУ. Коли Ярош ходив до Януковича, Карпюк з іще одним нашим хлопцем тримали ніби в заручниках кількох полковників-СБУшників…

- Навіть так?!

- Ну, звісно, ніхто б їх не повбивав, якби щось сталося. Але була така історія. Як мені пояснили, двох офіцерів нам у заручники дали добровільно. Бо, наскільки я зрозумів, саме Янукович захотів зустрітися з Ярошем, хотів "додавити" ПС.

- І про що вони говорили?

- Я знаю лише те, що Ярош розказував. Що Янукович жалівся на свою тяжку долю, розповідав, які негідники Яценюк, Турчинов, всі інші, кому ти, мовляв, хочеш віддати Україну? Ярош послухав і сказав, що вже межу перейдено, відступати неможливо.

Для нашої теми важливо, що тоді виникло певне відчуття: ось, такі люди, як Ярош та Карпюк, можуть на рівних спілкуватися з генералами й президентами. І от уже пізніше, наскільки я розумію, Карпюку передали, що є бажання налагодити контакт з боку когось там із ФСБшних генералів, хто нібито впливає на Путіна. І що Крим залишиться Україні і війни не буде. Але зустріч мала відбутись на російській території. Й Микола попався на цей гачок.

Він повірив своєму куму, Владиславу Фурсі (екс-координатор Київської обласної організації "Правого сектора". - Авт.). Той мав бізнес у Чернігівській області, взагалі, непроста людина. А результат ми знаємо: щойно Карпюк зайшов у прикордонну зону, як його схопили. Точніше, затримали їх обох, разом із Фурсою. Але того чомусь через 15 діб випустили. І це наштовхує на думку, що він просто виконував завдання.

Між іншим, коли Фурса звідти повернувся, то очолив "Батальйонне братство", робив різні провокативні пропозиції, в тому числі й мені…

- Які?

- Ну, щось на кшталт скинення тодішньої влади. Тоді ще президента обрано не було, керували Турчинов і Яценюк. І от Фурса, повернувшись із Росії, став ходити й натякати, що влада негідна, прийшла до влади на крові чесних хлопців, треба цю владу якось скидати. Така от послідовність подій.

ГОЛОВНОГО "СВІДКА" ПРОТИ КАРПЮКА Й КЛИХА У НАШОМУ ПІДРОЗДІЛІ НЕ БУЛО

- Деякі джерела - зокрема, в СБУ - стверджують, що в Росії під вартою за надуманими звинуваченнями зараз перебуває до тридцяти українців. Тобі щось відомо про інших, крім Клиха й Карпюка?

- Ну так далеко ж не кожен, кого там схопили, належить чи належав до УНСО. Може, хтось просто з прикордонниками при в'їзді в Росію говорив надто сміливо. А в когось, може, тризуб на одязі був, чи дід воював в УПА.

- Жарти жартами, але на прикладі тих же Клиха й Карпюка ми бачимо, що російські спецслужби непогано відстежують потенційних жертв…

- Ну, завдання якесь таке є, не знаю вже, Путіним поставлене, чи ким. Хоча після того, як вони стали до Чеченської війни ліпити Яценюка, моя голова вже не в змозі нічого зрозуміти. Я, до речі, все дивуюсь, чому не ліплять Юрія Луценка. Він разом із нами брав участь ще в "Україні без Кучми", він із Рівного, як і Сашко Білий - чого б його не звинуватити й у тому, що він із нами в Чечні воював?

- Ну, Луценко замолоду був соціалістом, а не правим.

- А ми хто? Ми ж націонал-соціалісти,"хвашисти"! (Сміється).

- З Яценюком і Луценком зрозуміло. А Клих та Карпюк усе-таки в Чечні були чи ні?

- Ні. Карпюк не заперечує, що був у Придністров'ї та Абхазії. В Югославії навіть був, стояв на мостах, коли літаки НАТО бомбардували Бєлград - тобто проти бомбувань НАТО був. А в Чечні не були ні Клих, ні Карпюк.

Якось до нас у Чечню приїжджали українські журналісти, казали, давайте ми вас пофотаємо, ми ці фотографії не публікуватимем, лише на пам'ять. Але потім мені ці фотографії в СБУ показували. Ну, я й не робив великого секрету з того, що був у Чечні. Ані Клиха, ні Карпюка там не було. Тим більше - Яценюка.

Я, до речі, сумніваюся, чи там і Малофєєв був (Олександр Малофєєв - головний свідок у справах Карпюка та Клиха; відбуваючи 23-річний термін ув'язнення в РФ за низку злочинів, "пішов на співпрацю зі слідством", заявивши, що у бойових діях в Чечні разом із ним брали участь Клих, Карпюк, Олександр Музичко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Ігор Мазур - Авт.). У нашому підрозділі його точно не було. Хоча кілька разів я зустрічав українців у інших, чеченських, підрозділах.

- Багато?

- Та ні. Чечня - це не Грузія. Це грузини нас на руках носили (під час Грузинсько-абхазької війни 1992 - 1993 рр. - Авт.). А у чеченців був такий підхід, що "й без вас справимось". І якщо виникав раптом той чи інший конфлікт, могли людину просто поховати.

У ЧЕЧНІ НАС БУЛО НЕ БІЛЬШЕ ПІВТОРА ДЕСЯТКА

- А твій підрозділ, "Вікінг", наскільки чисельним був?

- Та підрозділу "Вікінг", загалом, не було як такого. Це вже пізніше Сашко Білий придумав цю назву. Він перший приїхав у Грозний і створював прес-службу, яка пізніше стала прес-центром "Вільний Кавказ". Далі приїхали ми.

Олег Чернов (командир "Вікінга", позивний Беркут; зник безвісти в Грозному на початку 1996 року. -Авт.) постійно рвався на передову. А Музичко казав, у тому числі й мені: наша тут головна задача - проривати інформаційну блокаду.

- То скільки ж вас було?

- Ну, зі мною приїхало вісім чоловік. Потім ще додавалось по кілька чоловік, а хтось від'їздив… Загальна кількість ніколи не перевищувала півтора десятка. Ми, з УНСО, в першу чергу мали охороняти іноземних журналістів. Але були ще кілька українців, не з УНСО, які разом з Черновим носилися по гарячих точках. Їм подобалось бути в епіцентрі подій, у бою.

Це нагадувало: "В Заводском районе бой! Танки прорываются!". Набивались у старенький автобус, у таких колись доярок по українських селах возили, - і погнали в Заводской район разом з чеченцями. Якби той автобус нарвався на звичайний БТР, там би всіх поклали миттю. Ми, втім, молоді - мені мало 22 роки виповнитись - теж рили землю, казали Музичкові: Санька, ми теж хочемо! Він відповідав: куди? Я вже воював, Чернов воює - достатньо! Маєте тут задачі, я перед командуванням за вас відповідаю!

Не те щоб він був пацифістом, але в нього був такий підхід, що ми своїми п'ятнадцятьма автоматами хід війни не вирішимо. І хтось же мусив і тих іноземних журналістів супроводжувати, коли ті ходили до польових командирів або до військовополонених. До речі, цікаво бувало, коли хтось із полонених починав згадувати своє українське коріння. Бували випадки, ми тоді "нависали" на відповідного польового командира: дай йому написати листа додому, може, його обміняють… Іноді таких і відпускали. За себе можу сказати, що я чоловік десять так витягнув.

- Наостанок: наскільки, на твою думку, нинішня війна на Донбасі відрізняється від тієї, Чеченської?

- Набагато. Україна, наприклад, не діяла так, як Росія тоді - одразу танками, бомбардуваннями… У нас це швидше схоже на грузинську війну за територіальну цілісність на початку дев'яностих. Там теж були й артилерія, і армія, але то проходило окремим штрихами, а головну ставку робили на добровольців і на сухумських грузинів. Якби Грузія тоді одразу підключила армію, росіяни могли б і не встигнути допомогти сепаратистам. Хоча… У Грузії тоді армія була не готова воювати - як і в нас торік.

А в Чечні були й масовані обстріли "Градами" житлових кварталів, хоч там ще залишалась купа мирних росіян, і килимові бомбардування. Для росіян тоді фактору мирного населення не існувало. З нашою АТО порівняти не можна.

Ну й крім того, наші спецслужби працюють значно слабше. Я знаю, що там, де ми стоїмо, під Маріуполем, по той бік фронту бойовики проганяють все мирне населення через "подписку о сотрудничестве". Мабуть, відчувають, що скоро підуть, і тому займаються отакою вербовкою. Багато хто, звичайно, думає - а, підпишу та й забуду. Але що, коли взимку, припустімо, "москалики" відійдуть, а навесні прийде до такого підписанта якийсь "тіпок" і скаже: нас тут много, у нас длинные руки… І той щось здасть або когось підставить.

Доброта нам часто вилазить боком.

- Що ж робити?

- Наприклад, діяти через дітей. Дітям подобаються військові. Військові можуть якусь наклейку дати прикольну, чи книжку, комусь старшому - і автомат потримати. А потім там, де діти, з'являються й мами. Які бачать, що нічого страшного з їхніми дітьми страшні "укропи" не зробили. Діти - майбутнє, а ми, воїни, захищаємо кордони, бо поки є хоча б 100-кілометрова Україна навколо Києва, то Російська Імперія буде міфом.


Олександр Михельсон, Цензор.НЕТИсточник:http://censor.net.ua/r357917